Тема. Традиції декоративно-ужиткового мистецтва в побуті. Плетіння гачком.
Практична робота. Вправи на виконання основних елементів.
Мета. Ознайомитися із виробами плетеними гачком.
Навчитися користуватися інструментами та матеріалами для плетіння гачком, вивчити правила безпечної роботи з ними. Виконати основні елементи плетіння гачком. Роботу виконувати акуратно, виховувати естетичний смак.
Обладнання: зразки в'язання основних елементів, виробів.
Інструменти і матеріали: гачок, пряжа, ножиці.
Основні поняття: повітряна петля, ланцюжок, півстовпчик, узори в'язання (щільні, ажурні, філейні, фонові).
Тип уроку: комбінований.
Структура уроку
І. Організаційний момент ( 1 хв.)
И. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів (З хв.)
III. Вивчення нового матеріалу. Розповідь вчителя (10+24 хв.)
1. Прийоми роботи гачком.
2. Техніка в'язання ланцюжка, півстовпчика (із практичним
закріпленням).
3. Види узорів в'язання.
IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів (5 хв.)
V. Підсумки уроку ( 1хв.)
VI. Домашнє завдання ( 1хв.)
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
Бесіда.
- Які інструменти і матеріали необхідні для в'язання серветок іграшок та ін.?
Обґрунтуйте свій вибір.
Наведіть приклади декоративних виробів (одягу), зв'язаних гачком.
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя.
В'язання — це спосіб виготовлення полотна або окремого виробу шляхом
згинання ниток у петлі, що переплітаються між собою.
В'язання — один із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що
існує понад трьох тисяч років. В'язані речі були знайдені у стародавніх похованнях Єгипту, Риму. Греції.
В одній із гробниць фараонів була знайдена дитяча в'язана шкарпетка. Великий
палець був вив'язаний окремо, тому що в той час носили взуття, схоже на наше
пляжне.
У V ст. в'язання набуває розвитку на Сході й приблизно у IX ст. приходить до
Європи. Особливо поширилося мистецтво в'язання у середні віки в Англії 1 Шотландії у зв'язку з розвитком вівчарства у цих країнах. У XIII ст. ручне в'язання стало доволі прибутковим ремеслом у країнах Західної
Європи, але найвищого рівня розквіту воно досягло наприкінці XVI ст.
В'язання гачком доступно всім. За допомогою цього простого інструмента
можна виготовити модний одяг, а також декоративні вироби (серветки,
скатертини, гардини, шалі тощо). Тому в'язання гачком залишається модним і популярним і нині. Невичерпна кількість вузлів і їх комбінацій дають можливість виявити свою творчу фантазію.
В'язання гачком є не лише цікавим і захоплюючим заняттям для багатьох
людей, а й одним із видів декоративно-ужиткового мистецтва. Красиві,
оригінальні і вишукані в'язані речі демонструють на виставках народної
творчості, фотографії та схеми кращих зразків друкують у періодичних виданнях, спеціальній літературі. Особливо цінні вироби зберігаються у залах музеїв країни.
Серед виробів, в'язаних гачком, найбільшою популярністю користуються
предмети оздоблення житла — серветки, диванні подушки, скатерті, занавіски тощо. Ці декоративні в'язані вироби роблять житло затишним. Важливо лише, щоб вони були виконані зі смаком і пасували до меблів, посуду та інших речей у кімнаті. Гачком в'яжуть також різні види одягу — шарфи, шапочки, рукавиці, шкарпетки, кофти, жилети тощо. Цікавими і своєрідними є дитячі іграшки, в'язані гачком із яскравої чи пухнастої пряжі.
Для виготовлення в'язаних виробів необхідні такі інструменти і матеріали:
гачки, нитки.
Гачок — це в'язальний інструмент, який складається з ручки, стержня і
головки з борідкою (мал у зошит). Виготовляють гачки із різних матеріалів — металу, пластмаси, деревини.
Розрізняють гачки короткі (12...15 см) і довгі (35...45 см).
Гачки виготовляють різні за товщиною. Залежно від товщини вони мають
номер від 1 до 6. Номер гачка — це діаметр його головки в міліметрах.
Наприклад, гачок №2 має діаметр головки 2 мм.
Товщину гачка добирають відповідно до товщини нитки, з якої в'яжуть виріб. Чим товща нитка, тим товщий треба брати гачок. Нитка повинна бути у півтори рази товща від товщини гачка в місці заглиблення біля борідки гачка.
Найкраще перевірити відповідність гачка пров'язуванням петель. Гачок повинен легко і повністю захоплювати нитку і при цьому не розділяти її на волокна. Нитка під час в'язання не повинна зіскакувати з гачка. Купуючи гачок, особливу увагу слід звертати на якість головки. Занадто гостра головка буде проколювати палець. Тупою головкою незручно вводити гачок в петлю.
Для в'язання виробів гачком використовують різні нитки: бавовняні, льняні, вовняні, шовкові, синтетичні. Нитки добирають залежно від призначення виробу та узору в'язання. Товстими вовняними нитками можна в'язати шапочки, шарфи, шкарпетки, диванні подушки, верхній одяг. Для серветок, комірців, занавісок використовують тонкі нитки — бавовняні,
синтетичні. Промисловість випускає спеціальні нитки для в'язання ажурних виробів. Найчастіше ці нитки білого кольору, тоненькі, блискучі й шовковисті.
Отже, послідовність добору інструментів і матеріалів для в'язання така: спочатку добирають нитки залежно від призначення виробу і виду узору, а потім добирають гачок відповідно до товщини нитки.
В'язання гачком потребує великої зосередженості уваги, точних і вмілих рухів, обережного користування гострим гачком. Для того, щоб організм людини менше втомлювався під час в'язання, а робота виконувалася чітко, охайно, легко, потрібно правильно організувати своє робоче місце, додержуватись правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПРАЦІ ТА САНІТАРНО-ГІПЄНІЧНІ ВИМОГИ
ПІД ЧАС В ЯЗАННЯ ГАЧКОМ
1. Під час в'язання сидіти прямо, не напружуючись і не сутулячись; спиною опиратися на спинку стільця.
2. В'язання тримати на відстані ЗО...35 см від очей.
3. Забезпечити достатнє освітлення робочого місця; світло має падати зліва.
4. Гачком працювати обережно, не розмахувати ним у повітрі і не підносити
близько до обличчя.
5. Лікті під час роботи тримати опущеними.
6. Клубок ниток розмістити внизу у кошику чи коробці так, щоб нитка легко розмотувалася з клубка.
7. Після закінчення роботи гачок заховати у шкатулку.
Міні-практикум.
1) Розгляньте підготовлені вами для роботи пряжу і гачок.
2) Оцініть відповідність товщини гачка товщині пряжі.
3) Для в'язання яких виробів можна використовувати таку пряжу?
4) Санітарно-гігієнічні вимоги і правила безпечної роботи під час в'язання.
Бесіда.
1) Яких санітарно-гігієнічних вимог ви дотримувалися при вишиванні? Чи можна сказати, що при в'язанні слід виконувати такі ж вимоги?
2) Які правила безпечної роботи, на ваш погляд, важливі при в'язанні?
Учитель доповнює і систематизує відповіді учнів
1. Прийоми роботи гачком.
Розповідь учителя.
Узори в'язання складаються з переплетень петель і стовпчиків. До основних видів петель і стовпчиків належать:
а) повітряна петля;
б) півстовпчик;
в) стовпчик без накиду;
г) півстовпчик із накидом;
д) стовпчик з одним, двома, трьома і більше накидами.
Першим кроком до в'язання гачком є вміння правильно тримати гачок і нитку та виконувати першу петлю. (Учитель демонструє ці прийоми.)
Міні-практикум.
1) Візьміть нитку і гачок.
2) Виконайте першу петлю.
3) Проконтролюйте правильність дій (метод взаємоконтролю).
2. Техніка в'язання ланцюжка, (із практичним закріпленням).
Учитель пояснює і демонструє прийоми в'язання ланцюжка і півстовпчика, використовуючи наведені інструкційні карти. Після цього учні виконують в'язання.
ПРАКТИЧНА РОБОТА. В'язання ланцюжка. Інструменти і матеріали: гачок, нитки, ножиці, тканина (папір).
Інструкційна карта «В'язання ланцюжка»
VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ Бесіда.
1) Як правильно підбирати гачок для в'язання?
2) Із запропонованих зразків пряж виберіть нитки для в'язання:
а) декоративних виробів:
б) зимового одягу;
в) літнього одягу.
3) Назвіть санітарно-гігієнічні вимоги при в'язанні й обґрунтуйте їх доцільність.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Заключне слово вчителя.
Вибір пряжі і гачка для в'язання залежить від призначення виробу. Опанувавши
прості прийоми в'язання гачком, ви зможете виготовляти красиві вироби, які не
мають аналогів.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати інструменти і матеріали для в'язання
| 
