Удосконалення методичної майстерності – це передусім самоосвіта особисті, ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення. (В.Сухомлинський)
Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:
• « Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». Закон України « Про освіту»
• « Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти » Національна доктрина розвитку освіти.

   Основною формою удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів.
   Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.
Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта здійснюється індивідуально або колективно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої продуктивна і творча.
Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само»:
+ Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;
+ Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;
+ Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси;
+ Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;
+ Самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;
+ Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;
+ Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;
+ Саморозвиток – результат самоосвіти.
Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.
У педагогічній літературі виділяються такі принципи самоосвіти вчителя:
1. Принцип цілісності ( системність самоосвітньої діяльності ).
2. Принцип діяльності ( практична спрямованість роботи ).
3. Принцип мобільності ( відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).
4. Принцип самореалізації ( впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).
5. Принцип самореалізації ( здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).
Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів. Багато залежить від мотивів самоосвіти, об’єктивної і суб’єктивної значущості, теоретичної і практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати самоосвітню роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів.

Аспекти вибору змісту і форм самоосвітньої роботи вчителів
• Опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти;
• Вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем ( у відповідності до науково-методичної проблеми школи );
• Вивчення передового педагогічного досвіду;
• Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою